Кодеин Purple Drank Первоуральск

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.

Братухи, встала сегодня утром и подумала: "Ай-яй-яй, надо что-то заказать, а то закладки на исходе". Втирала я всем, что иду в музей на выставку картин, а на самом деле планировала перекурить кодеинчик. Бо вот такая уж у меня жизнь - втираю всем, чтобы получить свою порцию удовольствия.

Короче, заранее решила доложить на MDMA, чтобы прийти в хохотуны и поднять настроение, а потом потягать шило. Но, как говорится, утро вечера мудренее, и сразу же началось. Заказываю кодеин у своих знакомых, которые шишками торгуют, а они мне втирают, что все пропало, нет товара. Кумарит малость, но ровно как-то не получается. Ладно, думаю, пойду посмотрю художественные штуки, мало ли, может что-то зависимость разбудит.

Провожу время в музее, попадаю на выставку, где каждая картина словно отдельный плато. И каждый экспонат меня переносит в другой мир. На лицах посетителей видно, как они сопутствуют этим эмоциям. Я тоже прониклась искусством и подумала, что может оно и не плохо, в то время как некоторые украшают свою жизнь шприцами.

Уже после нескольких часов тусовки в музее пришло время идти на свидание с шилами. Закладку найти не удалось, но я знала, что нужно продолжать искать. Обощаясь, можно сказать, что измена - это часть нашей жизни, поэтому я не опустила руки и продолжала искать свою долю наслаждения.

Словно Дон Кихот, бороздила я улицы города, искала своего санчо Пансу, который поможет мне в нелегком деле поиска. Но, увы, все мои попытки были тщетны. Город был полон лживых обещаний и надежд, которые проще было сломать, чем реализовать.

Но тут меня осенило! Нужно было обратиться к своим бабулям, которые на пенсии и почти всегда находятся на даче. Они практически всегда знают, где можно достать то, что тебе нужно. Я забрала трубку и спросила: "Бабулечка, ты кумаришь?". Она, конечно же, не поняла о чем я, но услышав слово "кумарить", сказала, что может помочь, и мы договорились встретиться.

Пришла к бабуле и она достала небольшую сумочку. Я так рада была, словно нашла сокровище! Отдала ей свои последние деньги, и она дала мне пару закладок кодеина. Я сразу поняла, что сегодня у меня будет настоящее праздничное настроение.

Ну вот, схватила свою "добычу", и поехала домой, в свое логово. Ощущения были непреодолимыми, словно я оказалась на вершине мира. Хохотуны буквально подавляли меня, и я не могла удержаться от смеха и радости.

Ну что же, присела я, предвкушая наступление нового состояния. Достала свою шприц-шинель, и начала готовить его к использованию. Шкалу подошла справа, налакала шприц, и рука стала трепетать. И вот, она вошла в вену, и я почувствовала настоящий покой.

Так я попала в сон, словно на стене у меня начали перемещаться картины. Я проснулась только тогда, когда закончился эффект. Но было уже поздно, я проспала свидание с картинами, и теперь только могла сожалеть.

Ну ладно, думаю, будет еще время, чтобы насладиться искусством. И начала я новый путь поиска плато, который постоянно меняется. Жизнь наркомана гопника всегда наполнена приключениями и непредсказуемостью, поэтому я не могу скучать и отдыхать на лаврах.

В общем, братухи, заканчиваю свой рассказ, иду искать новые впечатления и закладки. Запомните, жизнь - это одно большое путешествие, в котором нужно найти свою цель и радоваться каждому моменту. И даже если ты обманываешь себя и других, важно не потерять себя и не забыть, что главное - это быть собой!